СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!" (Мих.0708)

Це може передавати почуття чоловіка чи жінки, зневажених і пригнічених. Наш ворог може на певний час загасити наше світло. Але в Господі для нас є безсумнівна надія; і якщо ми довіряємо Йому та тримаємося своєї праведності, наш час пригнічення і темряви скоро мине. Насмішки ворога — лише на мить. Господь невдовзі оберне їхній сміх на плач, а наші зітхання — на спів.

Навіть якщо великий ворог душ на деякий час здобуде над нами перемогу, як це було й з кращими за нас, усе ж не втрачаймо відваги — ми незабаром подолаємо його. Ми піднімемося після падіння, бо наш Бог не впав, і Він підніме нас. Ми не залишимося в темряві, хоч нині й перебуваємо в ній, адже наш Господь є джерелом світла, і Він скоро дарує нам радісний день. Тож не впадаймо у відчай і навіть не сумніваймося. Один оберт колеса — і той, хто був унизу, опиниться вгорі. Горе тим, хто тепер сміється, бо вони будуть ридати й плакати, коли їхня хвальба обернеться на вічний сором. Блаженні ж усі, хто свято сумує, бо вони будуть Божественно втішені.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання." (Псалми 119165)

Так, справжня любов до великої Книги принесе нам великий мир від великого Бога і стане для нас великим захистом. Живімо постійно в товаристві Закону Господнього, і це породить у наших серцях такий спокій, якого ніщо інше дати не може. Святий Дух діє як Утішитель через Слово і виливає ті благодатні впливи, що втихомирюють бурі душі.

Ніщо не стане спотиканням для людини, в якій рясно перебуває Слово Боже. Вона бере свій щоденний хрест, і він стає для неї радістю. До вогняного випробування вона готова і не вважає його чимось дивним, щоб через нього зовсім занепасти духом. Вона не спокушається добробутом, як багато хто, і не буває роздавлена бідою, як інші; бо вона живе вище мінливих обставин зовнішнього життя. Коли її Господь відкриває перед нею якусь велику таємницю віри, від якої інші вигукують: "Жорстока це мова! Хто слухати може її?" (Ів.0660), віруючий приймає це без питань; бо його інтелектуальні труднощі долаються благоговійною пошаною до Закону Господнього, який є для нього найвищим авторитетом Закону, перед яким він із радістю схиляється. Господи, зверши в нас цю любов, цей мир, цей спокій сьогодні.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!" (Єр.3134)

Коли ми пізнаємо Господа, ми отримуємо прощення гріхів. Ми пізнаємо Його як Бога благодаті, Який прощає наші провини. Яке це радісне відкриття!

Але як Божественно сформульована ця обітниця: Господь обіцяє більше не згадувати наших гріхів! Чи може Бог забути? Він говорить, що забуде — і Він має на увазі саме те, що говорить. Він буде дивитися на нас так, ніби ми ніколи не грішили. Велике викуплення настільки досконало усунуло весь гріх, що для Божого розуму він більше не існує. Віруючий тепер в Ісусі Христі — прийнятий так само, як Адам у своїй невинності; навіть більше, бо він зодягнений у Божественну праведність, тоді як праведність Адама була лише людською.

Великий Господь не буде згадувати наших гріхів так, щоб карати за них або щоб хоч трохи менше любити нас через них. Як борг перестає бути боргом, коли він сплачений, так і Господь повністю стирає беззаконня Своїх людей.

Коли ми тужимо через свої гріхи й недоліки, а це наш обов’язок, доки ми живемо, водночас радіймо, що вони ніколи не будуть поставлені нам у провину. Це змушує нас ненавидіти гріх. Боже безкорисливе прощення спонукає нас прагнути ніколи більше не засмучувати Його непослухом.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен