СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти (переможе вкінці)." (Бут.4919)

Дехто з нас був подібний до племені Ґада. Наших супротивників певний час було надто багато для нас, вони нападали на нас, мов ціла юрба. Так, і на якийсь момент вони нас перемогли; вони дуже раділи своїй тимчасовій перемозі. Але цим вони лише довели, що перша частина родинного благословення справді належить і нам, бо люди Христові, подібно до Ґада, матимуть юрбу, яка їх перемагатиме. Така поразка дуже болюча, і ми впали б у відчай, якби вірою не трималися другої частини батьківського благословення: "Він переможе вкінці".

"Усе добре, що добре закінчується", — сказав поет цього світу, і сказав правду. Війну слід оцінювати не за першими успіхами чи поразками, а за тим, що станеться "вкінці". Господь дасть правді та праведності перемогу "вкінці"; а як казав пан Баньян, це означає — назавжди, бо після кінця вже нічого не може бути.

Те, чого ми потребуємо, — це терпелива наполегливість у добрих справах і спокійна довіра до нашого славного Головнокомандувача. Христос, наш Господь Ісус, хоче навчити нас Своєму святому мистецтву тримати обличчя, мов кремінь, і пройти через працю чи страждання до кінця, поки не зможемо сказати: "Звершилося". Алілуя! Перемога! Перемога! Ми віримо цій обітниці: "Він переможе вкінці."

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Смиренним дає благодать." (Як.0406)

Смиренні серця шукають благодаті, і тому отримують її. Смиренні серця піддаються лагідному впливу благодаті, і тому вона дарується їм усе більш і більш щедро. Смиренні серця перебувають у долинах, де течуть потоки благодаті, і тому п’ють із них. Смиренні серця вдячні за благодать і віддають Господу всю славу за неї, і тому це узгоджується з Його честю — давати її їм.

Отже, дорогий читачу, займи смиренне місце. Будь малим у власних очах, щоб Господь звеличив тебе. Можливо, зітхання виривається: "Боюся, що я не смиренний". Можливо, саме це і є мовою справжнього смирення. Дехто пишається своєю смиренністю, а це один із найгірших видів гордості. Ми нужденні, безпорадні, негідні, гідні осуду створіння, і якщо ми не смиренні, то повинні такими стати. Смирімося через наші гріхи проти смирення, і тоді Господь дасть нам відчути Свою прихильність. Саме благодать робить нас смиренними, і саме благодать знаходить у цьому смиренні можливість виливати ще більше благодаті. Давайте опустимося, щоб піднестися. Будьмо вбогими духом, щоб Бог зробив нас багатими. Будьмо смиренними, щоб не потрібно було нас упокорювати, але щоб ми були піднесені Божою благодаттю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"А праведний житиме вірою." (Рим.0117)

Я не помру. Я можу, я справді вірю в Господа, мого Бога, і ця віра збереже мене живим. Я буду зарахований до тих, хто у своєму житті праведний; але навіть якби я був досконалим, я не намагався б жити власною праведністю; я тримався б праці Господа Ісуса і все одно жив би вірою в Нього і ні чим іншим. Якби я навіть міг віддати своє тіло на спалення за Господа Ісуса, я не покладався б на власну відвагу й витривалість, а все одно жив би вірою.

"Якби я мучеником стояв у вогні,

Я б Ім’я Спасителя кликав тоді;

Прощення благав би ради Нього,

І не мав би жодних інших прохань".

Жити вірою — набагато надійніше й радісніше, ніж жити почуттями чи ділами. Галузка, перебуваючи на виноградній лозі, живе кращим життям, ніж могла б жити сама по собі, навіть якби взагалі могла існувати окремо від стебла. Жити, тримаючись Ісуса, черпаючи все від Нього, — це солодка і свята річ. Якщо навіть найправедніші мають жити так, то тим більше я, бідний грішник! Господи, я вірю. Я мушу цілковито довіряти Тобі. Що ще я можу робити? Довіряти Тобі це моє життя. Я відчуваю, що це так. Я перебуватиму в цьому до кінця.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен