СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерті." (Об.0211)

Першу смерть ми мусимо пережити, якщо тільки Господь раптово не прийде до Свого храму. Тож будьмо готові до неї, очікуючи без страху, адже Ісус перетворив смерть із похмурої печери на прохід, що веде до слави.

Боятися слід не першої, а другої смерті; не розлуки душі з тілом, а остаточного відділення всієї людини від Бога. Оце і є справжня смерть. Вона вбиває всякий мир, радість, щастя, надію. Коли Бога немає — немає нічого. Така смерть набагато гірша, ніж просто перестати існувати: це існування без життя, яке робить існування вартісним.

Якщо ж, з Божої благодаті, ми будемо боротися до кінця і переможемо в цій славній боротьбі, то друга смерть не торкнеться нас своїм холодним дотиком. Ми не маємо боятися смерті й пекла, бо отримаємо вінець життя, який не в’яне. Як це зміцнює нас у боротьбі! Вічне життя варте боротьби всього життя. Уникнути шкоди від другої смерті — це те, заради чого варто боротися протягом усього життя.

Господи, дай нам віру, щоб ми перемогли, і даруй нам благодать залишитися неушкодженими, навіть коли гріх і сатана переслідують нас по п’ятах!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе." (I.Н.0105)

Це слово до Ісуса Навина часто цитується; воно є основою цієї новозавітної фрази: "Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!" (Євр.1305).

Улюблені, перед нами життя боротьби, але Господь Саваот із нами. Чи покликані ми вести великий, але непостійний народ? Ця обітниця гарантує нам усю мудрість і розсудливість, які нам знадобляться. Чи маємо протистояти хитрим і могутнім ворогам? Тут є сила і відвага, доблесть і перемога. Чи маємо здобути велику спадщину? За цим знаком ми досягнемо своєї мети; Сам Господь із нами.

Було б справжнім горем для нас, якби Яхве міг підвести нас; але, оскільки це неможливо, вітри стривоженості присипляються у печерах Божественної вірності. Ні в якому разі Господь не покине нас. Що б не сталося, Він буде поруч із нами. Друзі відпадають від нас, їхня допомога — лише як квітневий дощ; але Бог вірний, Ісус той самий повіки, і Святий Дух перебуває в нас.

Отже, душе моя, будь сьогодні спокійною й сповненою надії. Хмари можуть збиратися, але Господь може їх розвіяти. Оскільки Бог не підведе мене, не підведе й моя віра; і як Він не покине мене, так і я не покину Його. О, віра, сповнена спокою!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю." (Пр.1219)

Правда не старіє. Час випробовує її, але вона гідно витримує це випробування. Якщо ж я говорив правду й тепер маю постраждати за неї, то мушу терпляче чекати. Якщо до того ж я вірю в Божу правду й намагаюся звіщати її, можу зустріти чималий опір, але боятися не потрібно, бо зрештою правда переможе.

Яка ж убога річ — тимчасова перемога неправди! "Брехливий язик лиш на хвилю." Вона — мов гарбуз, що виростає за ніч і за ніч гине; і чим більший її розквіт, тим очевидніший її занепад. З іншого боку, наскільки гідним безсмертної істоти є відкрите визнання й захист тієї правди, яка ніколи не змінюється; вічної Євангелії, що ґрунтується на незмінній правді незмінного Бога! Старе прислів’я говорить: "Хто говорить правду, той осоромлює диявола". І справді, той, хто говорить Божу правду, осоромить усіх дияволів пекла й приведе до замішання все зміїне насіння, що нині сичить своєю неправдою.

О серце моє, пильнуй, щоб у всьому бути на боці правди — і в малому, і у великому; а надто ж — на боці Того, через Кого благодать і правда з’явилися між людьми!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен