СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

З необхідності ми повинні бути в Христі, щоб жити для Нього, і повинні перебувати в Ньому, щоб мати право на щедрість цієї обітниці від Нього. Перебувати в Ісусі — означає ніколи не залишати Його заради іншої любові чи іншої речі, але залишатися у живому, люблячому, свідомому й добровільному єднанні з Ним. Гілка не лише завжди близька до стовбура, але й постійно отримує від нього життя та плідність. Усі справжні віруючі певною мірою перебувають у Христі; проте є вищий зміст, і ми повинні пізнати його, перш ніж зможемо отримати необмежену силу біля престолу. "Просіть, чого хочете" — це для Енохів, які ходять із Богом, для Іванів, що лежать на Господніх грудях, для тих, чий союз із Христом веде до постійного спілкування.

Серце має залишатися в любові, розум має бути вкоріненим у вірі, надія має бути міцно поєднаною зі Словом, уся людина має бути з’єднаною з Господом, інакше було б небезпечно довірити нам силу в молитві. Цей повний дозвіл може бути даний лише тому, чиє саме життя є: "живу вже не я, а Христос проживає в мені" (Гал.0220). О ви, що розриваєте своє спілкування, яку силу ви втрачаєте! Якщо хочете бути могутніми у своїх благаннях, сам Господь має перебувати у вас, а ви — в Ньому.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І сказав Давид: Господь, що врятував мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филистимлянина." (1Сам.1737)

Якщо розглядати лише самі слова, це не обітниця, але за змістом це справді вона; адже Давид промовив слово, яке Господь підтвердив, зробивши його правдивим. Він стверджував, спираючись на минулі визволення, що він отримає допомогу в новій небезпеці. В Ісусі всі обітниці — "так" і "амінь" на Божу славу через нас (2Кор.0120), і тому попереднє поводження Господа з Його віруючими людьми повториться знову.

Тож згадаймо колишні прояви Господньої люблячої доброти. Ми не могли сподіватися на визволення колись власною силою — проте Господь визволив нас. Хіба ж Він не спасе нас знову? Безперечно, спасе. Як Давид вибіг назустріч своєму ворогові, так зробимо й ми. Господь був із нами, Він є з нами, і Він сказав: "Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе" (Євр.1305). Чого ж нам тремтіти? Невже минуле було лише сном? Згадаймо мертвого ведмедя й лева. Хто ж цей филистимлянин? Так, він не такий саме — не ведмідь і не лев; але Бог той самий, і Його честь так само пов’язана з цим випадком, як і з попередніми. Він не спас нас від диких звірів, щоб дозволити велетню вбити нас. Тож будьмо відважні.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх." (Iс.4403)

Наші дорогі діти не мають Божого Духа від природи, як ми чітко бачимо. Ми бачимо в них багато такого, що викликає в нас страх щодо їхнього майбутнього, і це спонукає нас до молитви в агонії. Коли син стає особливо розбещеним, ми разом з Авраамом волаємо: "Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!" (Бут.1718). Ми б радше побачили наших дочок Аннами, ніж імператрицями. Цей вірш має вельми підбадьорити нас. Він йде після слів: "Не бійся, рабе Мій, Якове", і цілком може розвіяти наші страхи.

Господь дасть Свого Духа; дасть Його рясно, виливаючи Його; дасть Його дієво, щоб це було справжнім і вічним благословінням. Під цим Божественним виливом наші діти вийдуть уперед, і "цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова" (Iс.4405).

Це одна з тих обітниць, щодо якої випитуватимуть Господа. Хіба ми не повинні у певний час, особливим чином, молитися за наших дітей? Ми не можемо дати їм нові серця, але Святий Дух може; і Його легко вблагати. Величний Отець насолоджується молитвами батьків і матерів. Чи є у нас дорогі люди поза ковчегом? Не заспокоюймося, доки вони разом з нами не будуть замкнуті всередині власною рукою Господа.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен